волиняки
ВОЛИНЯКИ́, і́в, мн. (одн. волиня́к, а, ч.; волиня́чка, и, ж.), розм. Те саме, що волиня́ни 2.
І з листів видно, що у них все гаразд, "як не може бути (краще)", мовляли наші волиняки (Л. Укр., V, 1956, 137).
Джерело:
Словник української мови (СУМ-11)
на Slovnyk.me
Значення в інших словниках
- волиняки — -ів, мн. (одн. волиняк, -а, ч.; волинячка, -и, ж.), розм. Те саме, що волиняни 2). Великий тлумачний словник сучасної мови
- волиняки — ВОЛИНЯКИ́, і́в, мн. (одн. волиня́к, а́, ч.; волиня́чка, и, ж.), розм. Те саме, що волиня́ни 2. З листів видно, що у них все гаразд, “як не може бути (краще)”, мовляли наші волиняки (Леся Українка); Почали [запорожці] ходити до одного волиняка, котрий був грамотний (Г. Колісник). Словник української мови у 20 томах