воронь
ВО́РОНЬ, і, ж., рідко. Збірн. до во́рон¹ 1 і воро́на 1.
Гроза надходила із заходу до сходу.. чорна, як воронь (Мал., II, 1956, 41).
Джерело:
Словник української мови (СУМ-11)
на Slovnyk.me
Значення в інших словниках
- воронь — во́ронь іменник жіночого роду вороння збірн., рідко Орфографічний словник української мови
- воронь — ВО́РОНЬ, і, ж., рідко. Збірн. до во́рон¹ 1 і воро́на 1. Чорна воронь вкрила небо, і навкруги не чуть було нічого, крім зловісного каркання (із журн.); * У порівн. Гроза надходила із заходу до сходу .. чорна, як воронь (А. Малишко). Словник української мови у 20 томах