1. Словник української мови в 11 томах

воріженьки

ВОРІЖЕ́НЬКИ, рідко ВОРОЖЕ́НЬКИ, ів, мн., нар.-поет. Вороги.

Насудяться воріженьки, — Дівка заміж піде (Укр.. лір. пісні, 1958, 173);

Не співає чорнобрива, Кляне свою долю. А тим часом вороженьки чинять свою волю (Шевч., І, 1951, 31);

Лукія.. заспівала на весь голос: "..Брешіть, брешіть, воріженьки, — я вас не боюся!" (Донч., III, 1956, 100).

Джерело: Словник української мови (СУМ-11) на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. воріженьки — воріже́ньки множинний іменник, істота нар.-поет. Орфографічний словник української мови
  2. воріженьки — рідко вороженьки, -ів, мн., нар.-поет. Вороги. Великий тлумачний словник сучасної мови
  3. воріженьки — ВО́РОГ (той, хто перебуває в стані ворожнечі з ким-небудь, негативно ставиться до когось, чогось, протидіє чим-небудь), НЕ́ДРУГ, СУПРОТИ́ВНИК, ПРОТИ́ВНИК, НЕДОБРОЗИ́ЧЛИВЕЦЬ, НЕНАВИ́СНИК, НЕПРИ́ЯТЕЛЬ розм., ВОРІЖЕ́НЬКИ мн., фольк., ВРАГ заст., поет. Словник синонімів української мови
  4. воріженьки — Воро́же́ньки і ворі́же́ньки, -ків, -кам Правописний словник Голоскевича (1929 р.)