1. Словник української мови в 11 томах

вояжувати

ВОЯЖУВА́ТИ, у́ю, у́єш, недок., заст., ірон. Подорожувати.

Тепер вояжують, обидві [товаришки] вдоволені, по світу (Коб., III, 1956, 380);

Молодший син Софії, Вольдемар, і зараз вояжував десь у Сполучених Штатах (Гончар, Таврія.., 1957, 98).

Джерело: Словник української мови (СУМ-11) на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. вояжувати — вояжува́ти дієслово недоконаного виду ірон. Орфографічний словник української мови
  2. вояжувати — -ую, -уєш, недок., заст., ірон. Подорожувати. Великий тлумачний словник сучасної мови
  3. вояжувати — ВОЯЖУВА́ТИ, у́ю, у́єш, недок. Подорожувати, здійснювати вояжі. Тепер вояжують, обидві [товаришки] вдоволені, по світу (О. Кобилянська); Молодший син Софії, Вольдемар, і зараз вояжував десь у Сполучених Штатах (О. Словник української мови у 20 томах
  4. вояжувати — ПОДОРОЖУВА́ТИ (здійснювати подорож), МАНДРУВА́ТИ, ВОЯЖУВА́ТИ заст., ірон., жарт.; ВАНДРУВА́ТИ діал., ПАЛЯНДРУВА́ТИ діал.; ЧУМАКУВА́ТИ розм. (подорожувати довгий час, подовгу); ХОДИ́ТИ (перев. пішки). Словник синонімів української мови
  5. вояжувати — Вояжува́ти, -жу́ю, -жу́єш, -жу́є Правописний словник Голоскевича (1929 р.)