1. Словник української мови в 11 томах

вранці

ВРА́НЦІ (УРА́НЦІ), присл. У ранковий час.

Увечері посумую, А вранці заплачу (Шевч., I, 1951, 10);

Вранці я пішов навідатися до свого товариша (Панч, В дорозі, 1959, 98).

Вра́нці-ра́но; Ра́но-вра́нці — дуже рано, на світанні.

У неділю вранці-рано Поле крилося туманом (Шевч., І, 1951, 310);

А другої днини рано-вранці.. Свирид та Марія вирушили в дорогу (Коцюб., І, 1955, 147).

Джерело: Словник української мови (СУМ-11) на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. вранці — вра́нці прислівник незмінювана словникова одиниця Орфографічний словник української мови
  2. вранці — <�УРАНЦІ> пр., ранком, зраня, рано, рано-вранці, раннім-рано. Словник синонімів Караванського
  3. вранці — [ўран'ц'і] = уранці присл. Орфоепічний словник української мови
  4. вранці — (уранці), присл. У ранковий час. Вранці-рано; Рано-вранці — дуже рано, на світанні. Великий тлумачний словник сучасної мови
  5. вранці — ВРА́НЦІ (УРА́НЦІ), присл. У ранковий час. Увечері посумую, А вранці заплачу (Т. Шевченко); Уранці прийшла весна. І цілий день тануть сніги (М. Хвильовий); Вранці я пішов навідатися до свого товариша (П. Словник української мови у 20 томах
  6. вранці — див. рано Словник синонімів Вусика
  7. вранці — ВРА́НЦІ (УРА́НЦІ) (у ранковий час), ЗРА́НКУ, РА́НКОМ, РА́НО, ЗРА́ННЯ, ЗАРА́ННЯ, СПОЗАРА́НА, СПОЗАРА́НКУ, СПОЗАРА́ННЯ, ЗАРА́НІ розм., ПОРАНЕ́НЬКУ розм., ЗАРА́ННЄ заст., ЗАРА́НА діал., ПОРА́НО діал., ПОРА́НУ діал. (досить рано). Словник синонімів української мови
  8. вранці — Вра́нці, присл. Правописний словник Голоскевича (1929 р.)