врочення
ВРО́ЧЕННЯ, ВРОЧИ́СТИЙ, ВРОЧИ́СТІСТЬ, ВРОЧИ́СТО див. уро́чення, урочи́стий і т. д.
Джерело:
Словник української мови (СУМ-11)
на Slovnyk.me
Значення в інших словниках
- врочення — вро́чення іменник середнього роду Орфографічний словник української мови
- врочення — врочистий, врочистість, врочисто див. урочення, урочистий і т. д. Великий тлумачний словник сучасної мови
- врочення — ВРО́ЧЕННЯ див. уро́чення. Словник української мови у 20 томах
- врочення — НАСЛА́ННЯ́ (за народними уявленнями, те, що роблять "злі сили", щоб спокусити, обманути кого-небудь, заподіяти якесь нещастя), НА́ПУСК, НА́ПУСТ, ПРИСТРІ́Т, УРО́КИ (ВРО́КИ) мн. Словник синонімів української мови