втискатися

ВТИСКА́ТИСЯ (УТИСКА́ТИСЯ), а́юся, а́єшся і ВТИ́СКУВАТИСЯ (УТИ́СКУВАТИСЯ), уюся, уєшся, недок., ВТИ́СНУТИСЯ (УТИ́СНУТИСЯ), вти́снуся, вти́снешся; мин. ч. вти́снувся, вти́снулася, лося і вти́сся, вти́слася, лося; док. Із зусиллям вдавлюватися, проникати в щілину, у тісне місце.

Кінчики пальців до крові втискаються в розтріскані шпарини верби (Стельмах, Хліб.., 1959, 411);

— Так оце вона війна! Оце вона в своєму справжньому образі, — встиг подумати Колосовський, глибше втискуючись в борозну (Гончар, Людина.., 1960, 93);

Не повірив відразу, що то вона. Здалося, дитина загорнулась у ковдру, втиснулась головою в подушку (Збан., Малин. дзвін, 1958, 32);

// Із зусиллям входити куди-небудь.

Хо вступає в здоровезну кам’яницю, лізе, покректуючи, по ступанці високо, аж "під небо", і втискається в маленьку кімнату (Коцюб., І, 1955, 169);

Підійшов до юрми і втиснувся в неї (Ле, Клен. лист, 1960, 212);

// Заходити, входити без запрошення, без дозволу.

[Павло:] Морока з нею та й годі: скрізь втиснеться і немов поперек горлянки стане!.. (Кроп., II, 1958, 353);

[Юда:] Він байку склав про гостя, що понурий .. втисся на весілля і з соромом був вигнаний (Л. Укр., III, 1952, 141).