вугластий

ВУГЛА́СТИЙ, а, е.

1. Те саме, що кута́стий.

Плаваючий лід зображається на блакитному фоні морів білими вугластими знаками (Фіз. геогр., 5, 1956, 119);

Твердий, вугластий, наче висічений з граніту, злам губ.. робить його обличчя навіть гарним (Ткач, Жди.., 1959, 46);

// З гострими кутами, виступами, нерівностями.

Хрящ! Так називають будівельники цей грубозернистий, як гречка, пісок з домішкою дрібних вугластих камінців гравію (Багмут, Опов., 1959, 42);

2. З різко випнутими кістками; незграбний.

Я знову чую, що мені заважає чорна вугласта фігурка, там, за плечима (Коцюб., II, 1955, 245);

На вугластому обличчі з твердим підборіддям виступав прямий ніс (Панч, В дорозі, 1959, 103);

// перен. Неплавний, різкий (про рухи).

Виразно подані слова, підкреслені не менш виразними, плавними (не вугластими ляльковими!) жестами, рухами, яскраво рззкривають характер того чи іншого героя (Мист., 6, 1958, 44).