вчений

Значення в інших словниках

1. вчений — вче́ний 1 дієприкметник від: вчи́ти вче́ний 2 прикметник освічений; пов'язаний з наукою вче́ний 3 іменник чоловічого роду, істота фахівець в певній галузі науки Орфографічний словник української мови
2. вчений — Освічений, тренований, навчений, вишколений, досвідчений; ЯК ІМ. науковець, знавець, ерудит, ок. фахівець, спеціяліст; (ведмідь) муштрований; (- книжку) ЖМ. серйозний, мудрий; (битий) провчений. Словник синонімів Караванського
3. вчений — [ўченией] = учений м. (на) -ному/-н'ім, мн. -н'і, дієприкм., прикм., ім. Орфоепічний словник української мови
4. вчений — вченість, вчення, вчепити, вчепитися, вчесати див. учений, ученість і т. д. Великий тлумачний словник сучасної мови
5. вчений — 1. науковець, (вона) науковка, науковиця 2. це навчений (пес) Словник чужослів Павло Штепа
6. вчений — ВЧЕ́НИЙ¹ див. у́чений. ВЧЕ́НИЙ² див. уче́ний. Словник української мови у 20 томах
7. вчений — Вчений, а недовчений, гірше простака. Не скінчив своєї науки і тому робить гірше від того, що зовсім не вчився. Вчений, а нетовчений. Вчився теорії, та практики не має. Небитий. Давно педагоги карали учнів дуже суворо лозиною за незнання лекції. Приповідки або українсько-народня філософія
8. вчений — див. освічений Словник синонімів Вусика
9. вчений — ДОСВІ́ДЧЕНИЙ (який має досвід у якійсь галузі праці, знань, у житті), ДІ́ЙШЛИЙ розм., ДОСВІДНИ́Й заст., СПОКУ́ШЕНИЙ заст.; БУВА́ЛИЙ, ТЕ́РТИЙ розм., БИ́ТИЙ розм., часто зі сл. жак, око, козир та ін., СТРІ́ЛЯНИЙ розм ., часто зі сл. Словник синонімів української мови