відбатовувати
ВІДБАТО́ВУВАТИ, ую, уєш, недок., ВІДБАТУВА́ТИ, у́ю, у́єш, док., перех., розм.
1. Відрізувати частину чого-небудь.
Відбатував шматок хліба (Сл. Гр.);
А плуг повзе повз борозну, чересло одбатувало скибу чорної пахучої землі (Головко, II, 1957, 23);
*У порівн. Немов відбатували старому Процеві окраєць серця — що не дихне, то й штрикне (Ю. Янов., I, 1954, 118).
2. перен. Забирати в когось певну ділянку землі.
То він оце одгороджується і одбатував у мене сажнів півтора моєї землі (Коп., Земля.., 1957, 76).
Джерело:
Словник української мови (СУМ-11)
на Slovnyk.me
Значення в інших словниках
- відбатовувати — відбато́вувати дієслово недоконаного виду розм. Орфографічний словник української мови
- відбатовувати — -ую, -уєш, недок., відбатувати, -ую, -уєш, док., діал. Відкраювати, відрізати. Великий тлумачний словник сучасної мови
- відбатовувати — ВІДБАТО́ВУВАТИ, ую, уєш, недок., ВІДБАТУВА́ТИ, у́ю, у́єш, док., що, розм. 1. Відрізувати частину чого-небудь. Ми дістаємо наші складані виделки та кишенькові ножі й відбатовуємо собі по ніжці засмаженої гуски (із журн.); Відбатував шматок хліба (Сл. Гр. Словник української мови у 20 томах
- відбатовувати — див. різати Словник синонімів Вусика
- відбатовувати — ВІДРІ́ЗАТИ (ріжучи, відокремлювати частину від цілого), УРІ́ЗАТИ (ВРІ́ЗАТИ), ВІДІТНУ́ТИ, ВІДТЯ́ТИ, УТНУ́ТИ (ВТНУ́ТИ), УТЯ́ТИ (ВТЯ́ТИ), УКРА́ЯТИ (ВКРА́ЯТИ), ВІДКРА́ЯТИ, ВІДБАТУВА́ТИ розм., ВІДЧИКРИ́ЖИТИ розм., УКРА́ЇТИ (ВКРА́ЇТИ) діал. Словник синонімів української мови
- відбатовувати — Відбатовувати, -вую, -єш сов. в. відбатува́ти, -ту́ю, -єш, гл. Отрѣзывать, отрѣзать. Відбатував шматок хліба. Так і відбатував стругом пучку. Словник української мови Грінченка