1. Словник української мови в 11 томах

відбив

ВІДБИ́В, у, ч., військ. Удар, яким відбиваються, захищаючись від удару супротивника.

Котовський удар зберігав свій десь наостанок, а тільки одбиви вправно робив він (Тич., І, 1957, 271).

Джерело: Словник української мови (СУМ-11) на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. відбив — відби́в іменник чоловічого роду Орфографічний словник української мови
  2. відбив — -у, ч., військ. Удар, яким відбиваються, захищаючись від удару супротивника. Великий тлумачний словник сучасної мови
  3. відбив — ВІДБИ́В, у, ч., рідко. Удар, яким відбиваються, захищаючись від удару супротивника. Котовський удар зберігав свій десь наостанок, а тільки одбиви вправно робив він (П. Тичина). Словник української мови у 20 томах