1. Словник української мови в 11 томах

відволати

ВІДВОЛА́ТИ, а́ю, а́єш, док., перех., розм.

1. Вилікувати важкохворого старанним доглядом.

Бабусю Настю поховали І ледве-ледве одволали Трохима діда (Шевч., І, 1951. 316).

2. заст. Запобігти здійсненню чогось неприємного або небезпечного.

Мені тебе хоч жалко, мила. Біди не можна одволать (Греб., І, 1957, 106);

[Горпина:] Спасибі вам, голубонько, що відволали мене від напасті!.. (Кроп., II, 1958, 292);

Може пощаститься Сю жертву з горла смерті відволать (Фр., XI, 1952, 263).

Джерело: Словник української мови (СУМ-11) на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. відволати — Відкликати [XI] Словник з творів Івана Франка
  2. відволати — відвола́ти дієслово доконаного виду розм. Орфографічний словник української мови
  3. відволати — док., (хворого) вилікувати, відволодати, відходити, вирятувати; (біду) відвернути, запобігти чому. Словник синонімів Караванського
  4. відволати — -аю, -аєш, док., перех., розм. 1》 Вилікувати тяжкохворого старанним доглядом. 2》 заст. Запобігти здійсненню чогось неприємного або небезпечного. Великий тлумачний словник сучасної мови
  5. відволати — ВІДВОЛА́ТИ, а́ю, а́єш, док., розм. 1. кого. Старанним доглядом вилікувати важкохворого або домогтися покращення його здоров'я, стану. Бабусю Настю поховали І ледве-ледве одволали Трохима діда (Т. Словник української мови у 20 томах
  6. відволати — ВИЛІКО́ВУВАТИ (лікуючи, позбавляти когось хвороби, робити здоровим), ОЗДОРОВЛЯ́ТИ, ОЗДОРО́ВЛЮВАТИ, ЗЦІЛЯ́ТИ рідко, ЗЛІ́ЧУВАТИ рідко, ЦІЛИ́ТИ розм. рідко, ВИХО́ДЖУВАТИ розм., ВІДХО́ДЖУВАТИ розм.; ВИГО́ЮВАТИ (перев. про рану, виразку тощо). — Док. Словник синонімів української мови
  7. відволати — Відволати, -лаю, -єш гл. Первоначально значило: отозвать, теперь употребляется въ выраж. біду відволати. — Избавиться отъ бѣды. Мені тебе хоч жалко, мила, біди не можно одволать. Греб. 339. відволати или відволати від смерти. Спасти отъ смерти, отходить. Словник української мови Грінченка