відвідувати
ВІДВІ́ДУВАТИ, ую, уєш, недок., ВІДВІ́ДАТИ, аю, аєш, док., перех. Ходити, їздити до когось, бувати в когось або де-небудь.
У свято мама ходила його [брата] одвідувати (Вовчок, І, 1955, 294);
Прекрасні люди відвідують мене щодня, приносять мені все, що я люблю (Сміл., Сад, 1952, 302);
Я прийшов вас відвідати, порадитися… (Фр., II, 1950, 211);
Готуючись відвідати концерт, Марина пожвавішала (Дмит., Наречена, 1959, 174);
*Образно. Нічка тиха Україну Одвідать прийшла (Гл., Вибр., 1957, 252);
// тільки недок. Систематично ходити кудись (у школу, музеї, театри тощо).
Чотири школи нашого села відвідують більше тисячі учнів (Літ. газ., 12.11 1953, 1);
Я зрозумів потребу відвідувати музеї (Моє життя в мист., 1955, 185).
Джерело:
Словник української мови (СУМ-11)
на Slovnyk.me
Значення в інших словниках
- відвідувати — відві́дувати дієслово недоконаного виду Орфографічний словник української мови
- відвідувати — Бувати, заходити, навідувати, вчащати, топтати стежку <�ходити> до, жм. навертатися; (як гість) гостювати; дк. ВІДВІДАТИ, жм. навихнутися, (нарешті) примандрувати. Словник синонімів Караванського
- відвідувати — -ую, -уєш, недок., відвідати, -аю, -аєш, док., перех. Ходити, їздити до когось, бувати в когось або де-небудь. || тільки недок. Систематично ходити кудись (у школу, музеї, театри тощо). Великий тлумачний словник сучасної мови
- відвідувати — ВІДВІ́ДУВАТИ, ую, уєш, недок., ВІДВІ́ДАТИ, аю, аєш, док., кого, що. Ходити, їздити до когось або кудись, бувати в когось або десь. Словник української мови у 20 томах
- відвідувати — ВІДВІ́ДУВАТИ кого (бувати де-небудь, у когось, заходити до когось, куди-небудь, наносити візит), ПРОВІ́ДУВАТИ, НАВІ́ДУВАТИ, ПРИХО́ДИТИ до кого, БУВА́ТИ в кого, де, ХОДИ́ТИ, НАВІЩА́ТИ розм., ВІЗИТУВА́ТИ заст. Словник синонімів української мови
- відвідувати — Відвідувати, -дую, -єш сов. в. відвідати, -даю, -єш, гл. Навѣщать, навѣстить, провѣдать. Сідлай, хлопче, коня вороного, — поїду одвідаю кохання свого. Чуб. V. 345. Матінко моя, відвідай мене. Мет. 245. Вони там були та й її відвідали. Зміев. у. Словник української мови Грінченка