1. Словник української мови в 11 томах

відголосок

ВІ́ДГОЛОСОК, ску, ч., рідко. Зменш. до ві́дголос.

Шум далекого бою відголосками лягав біля ніг схвильованого бійця Якова Лиховида (Десняк, Опов., 1951, 35);

Саїд Алі ось уже з десяток днів чекав неприємних відголосків його гарячого вчинку (Ле, Міжгір’я, 1953, 178).

Джерело: Словник української мови (СУМ-11) на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. відголосок — ві́дголосок іменник чоловічого роду рідко Орфографічний словник української мови
  2. відголосок — -ску, ч., рідко. Зменш. до відголос. Великий тлумачний словник сучасної мови
  3. відголосок — ВІ́ДГОЛОСОК, ску, ч., розм. Зменш. до ві́дголос. В степу довго й протяжно кричав паровик, затихаючи неясним відголоском за дальнім перевалом (М. Хвильовий); Саїд Алі ось уже з десяток днів чекав неприємних відголосків його гарячого вчинку (Іван Ле). Словник української мови у 20 томах
  4. відголосок — див. луна Словник синонімів Вусика