1. Словник української мови в 11 томах

віддутий

ВІДДУ́ТИЙ, а, е. Дієпр. пас. мин. ч. до відду́ти 2.

Лице його [чоловіка] заплоске, губи, з котрих долішню звичайно зубами прикусував, трохи віддуті (Фр., VIII, 1952, 113);

// У знач. прикм.

Ходять ті ченці.., схожі не на смирних голубів, а на задерикуватих півнів з гордо піднесеним гребенем і оддутим волом (Боккаччо, Декамерон, перекл. Лукаша, 1964, 410).

Джерело: Словник української мови (СУМ-11) на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. віддутий — відду́тий дієприкметник Орфографічний словник української мови
  2. віддутий — -а, -е. Дієприкм. пас. мин. ч. до віддути 2). Великий тлумачний словник сучасної мови
  3. віддутий — Видмуханий, здмуханий, надмуханий, роздмуханий, випнутий, напнутий, настобурчений, накопилений, скопилений, див. дути Словник чужослів Павло Штепа
  4. віддутий — ВІДДУ́ТИЙ, а, е. Дієпр. пас. до відду́ти 2. Молодша золотоволоса дочка Льонця має великі голубі очі, .. губи кармінові й наче навмисно віддуті (Р. Іваничук); // у знач. прикм. Збільшений в об'ємі; надутий. Словник української мови у 20 томах