1. Словник української мови в 11 томах

відкарбувати

ВІДКАРБУВА́ТИ, у́ю, у́єш, док.

1. перех., спец. Виготовити що-небудь карбуванням.

2. неперех., перен. Вимовити з підкресленою виразністю.

— І можеш присягатися в цьому перед цехом? — Можу, —впевнено відкарбував Грицько, скосивши око на Кузьменка (Тулуб, Людолови, І, 1957, 195);

— Тут немає бидла, прошу пана, — відкарбував суворо Бартош (Рад. Укр., 25. IV 1959, 4).

Джерело: Словник української мови (СУМ-11) на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. відкарбувати — відкарбува́ти дієслово доконаного виду Орфографічний словник української мови
  2. відкарбувати — -ую, -уєш, док. 1》 перех., спец.Виготовити що-небудь карбуванням. 2》 неперех., перен. Вимовити з підкресленою виразністю. Великий тлумачний словник сучасної мови
  3. відкарбувати — ВІДКАРБУВА́ТИ див. відкарбо́вувати. Словник української мови у 20 томах
  4. відкарбувати — ВИМОВЛЯ́ТИ (передавати голосом звуки, слова своєї або чужої мови; говорити певним чином), ВИГОЛО́ШУВАТИ, ПРОГОВО́РЮВАТИ, КАРБУВА́ТИ, ЧЕКА́НИТИ розм. рідко (виразно, роздільно); ГВОЗДИ́ТИ розм. рідко (впевнено, переконливо). — Док. Словник синонімів української мови