відклад
ВІ́ДКЛАД, у, ч., спец. Те, що відклалося внаслідок осідання у воді органічних речовин, мінералів і т. ін.
В шарі давніх озерно-річкових відкладів були знайдені кістки мамонта (Нариси стар. іст. УРСР, 1957, 16).
ВІДКЛА́Д, у, ч., рідко. Те саме, що відклада́ння.
— Ну, то знаєш, Андрію, розмови розмовами, а я пішла — відклад не йде на лад (Збан., Ліс. красуня, 1955, 106).
Джерело:
Словник української мови (СУМ-11)
на Slovnyk.me
Значення в інших словниках
- відклад — ві́дклад іменник чоловічого роду відкла́д іменник чоловічого роду, істота рідко Орфографічний словник української мови
- відклад — -у, ч., спец. Те, що відклалося внаслідок осідання у воді органічних речовин, мінералів і т. ін. Великий тлумачний словник сучасної мови
- відклад — ВІДКЛА́Д, у, ч., рідко. Те саме, що відклада́ння. – Ну, то знаєш, Андрію, розмови розмовами, а я пішла – відклад не йде на лад (Ю. Збанацький). ВІ́ДКЛАД, у, ч. Гірська порода, утворена осадами різних речовин; осад (у 3 знач.). Словник української мови у 20 томах
- відклад — Відклад, -ду м. Откладываніе, проволочка. Одклад не йде в лад. Ном. № 11006. Словник української мови Грінченка