1. Словник української мови в 11 томах

відламок

ВІДЛА́МОК, рідко ВІДЛО́МОК, мка, ч. Відламана частина.

У живописнім безладді валялися: тут розбита бочка.., там заржавілий відламок залізної машини (Фр., III, 1950, 186);

Мов у час вибуху вулкана, одвалюються камінні брили, пирскаючи вогнем і гострими відламками (Кол., Терен.., 1959, 308);

// рідко. Осколок.

Вона ще не прохолола після історії з попом, мов відламок розірваної вибухом бомби (Коцюб., 1, 1955, 307).

Джерело: Словник української мови (СУМ-11) на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. відламок — відла́мок іменник чоловічого роду рідко Орфографічний словник української мови
  2. відламок — Уламок, відломок, р. вломок, відривок; (скла) скалка, (дерева) оцупок, (бомби) сов. осколок. Словник синонімів Караванського
  3. відламок — рідко відломок, -мка, ч. Відламана частина. || рідко. Осколок. Великий тлумачний словник сучасної мови
  4. відламок — ВІДЛА́МОК, рідко ВІДЛО́МОК, мка, ч. Відламана частина чого-небудь. У живописнім безладді валялися: тут розбита бочка.., там заржавілий відламок залізної машини (І. Словник української мови у 20 томах
  5. відламок — ОСКО́ЛОК (ОСКІ́ЛОК рідше) (дрібна частина бомби, снаряда, міни, що розірвалася), СКА́ЛКА, УЛА́МОК, ВІДЛА́МОК. Осколком йому знесло із голови смушеву шапку (Григорій Тютюнник); Його поранено скалками в ліву ногу (В. Словник синонімів української мови
  6. відламок — Відла́мок, -мку; -ла́мки, -мків Правописний словник Голоскевича (1929 р.)