1. Словник української мови в 11 томах

відлюддя

ВІДЛЮ́ДДЯ, я, с. Місце, де немає людей.

— Тікати, тікати десь на відлюддя, — ще раз подумав Сергій, коли вони попрощалися, — тут не дадуть побути на самоті (Гур., Друзі.., 1959, 29).

На відлю́дді — далеко від людей.

Жив він у простій, сільській хатині і на відлюдді (Козл., Ю. Крук, 1950, 244).

Джерело: Словник української мови (СУМ-11) на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. відлюддя — відлю́ддя іменник середнього роду Орфографічний словник української мови
  2. відлюддя — -я, с. Місце, де немає людей. На відлюдді — далеко від людей. Великий тлумачний словник сучасної мови
  3. відлюддя — ВІДЛЮ́ДДЯ, я, с. Безлюдне місце. – Тікати, тікати десь на відлюддя, – ще раз подумав Сергій, коли вони попрощалися, – тут не дадуть побути на самоті (О. Гуреїв); Душа зайшлася радістю. Словник української мови у 20 томах
  4. відлюддя — див. безлюдно; глухомань Словник синонімів Вусика
  5. відлюддя — БЕЗЛЮ́ДДЯ (місце, де не видно або дуже мало чи зовсім немає в даний момент людей); ВІДЛЮ́ДДЯ (місце, яке рідко відвідують люди); ПУ́СТКА підсил., ПУСТЕ́ЛЯ підсил., ПУСТИ́НЯ підсил. рідше (перев. із сл. стати, перетворитися і т. ін.). Словник синонімів української мови