1. Словник української мови в 11 томах

відпадати

ВІДПАДА́ТИ, ає, недок., ВІДПА́СТИ, аде́, док.

1. Падати, відділяючись, відриваючись від чого-небудь.

Краї листків загинаються догори, вусики закручуються, а пустоцвіт відпадає (Овоч. закр. і відкр. грунту, 1957, 49);

Не встиг другий віз недалечко од’їхати, тріснула вісь; колесо одпало, — віз ліг набік (Н.-Лев., III, 1956, 125);

Аж ось відпала віконниця бокового вікна (Тулуб, Людолови, І, 1957, 111).

2. Втрачати значення, силу за певних умов.

— Отже, це заперечення Ваше відпадає (Шовк., Інженери, 1956, 217);

У цьому випадку [при роздільному збиранні] також відпадає оплата за перевезення зерна (Колг. Укр., 1, 1957, 7);

// Зникати.

При безприв’язному утриманні [худоби] відпадає потреба в стійлах (Колг. Укр., 4, 1959, 34);

Одпала охота і додому їхати (Мирний, III, 1954, 103).

3. Виходити з якогось об’єднання.

Досвід світової соціалістичної системи підтвердив необхідність найтіснішого союзу країн, які відпадають від капіталізму (Програма КПРС, 1961, 18).

Джерело: Словник української мови (СУМ-11) на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. відпадати — відпада́ти дієслово недоконаного виду Орфографічний словник української мови
  2. відпадати — -ає, недок., відпасти, -аде, док. 1》 Падати, відділяючись, відриваючись від чого-небудь. 2》 Втрачати значення, силу за певних умов. || Зникати. 3》 Виходити з якогось об'єднання. Великий тлумачний словник сучасної мови
  3. відпадати — ВІДПАДА́ТИ, а́ю, а́єш, недок., ВІДПА́СТИ, аду́, аде́ш, док. 1. тільки 3 ос. Падати, відділяючись, відриваючись від чого-небудь. Краї листків загинаються догори, вусики закручуються, а пустоцвіт відпадає (з наук. літ. Словник української мови у 20 томах
  4. відпадати — відпада́ти залишати, покидати (товариство, навчальний заклад тощо)(ст): А ще познайомився з одним німцем, що був з німецьких колоній. Лише один рік ми дружили з ним, а пізніше він відпав. Багато студентів не витримувало такого навантаження і відпадало (Чайківський) Лексикон львівський: поважно і на жарт
  5. відпадати — ВІДБИВА́ТИСЯ (відокремлюватися від цілого внаслідок ударів); ВІДПАДА́ТИ (під вагою, тиском); ВІДЛА́МУВАТИСЯ (ламаючись); ВІДКО́ЛЮВАТИСЯ (тріскаючи, колячись). — Док.: відби́тися, відпа́сти, відлама́тися, відколо́тися. Словник синонімів української мови
  6. відпадати — Відпадати, -даю, -єш сов. в. відпасти, -паду, -деш, гл. Отпадать, отпасть. Шпаруна відпала, — треба замазати. Харьк. Кислиці поїла й оскома напала й охота одпала. Грин. ІІІ. 232. відпасти права, ласки. Лишиться, потерять, утратить право, расположеніе. щоки відпали. Лицо обрюзгло. Словник української мови Грінченка