1. Словник української мови в 11 томах

відпальник

ВІДПА́ЛЬНИК, а, ч., гірн. Робітник, що здійснює відпалювання ( див. відпа́лювання²).

Перед спуском у шахту його [приміщення] заповнили врубмашиністи, прохідники,.. відпальники (Рад. Укр., 15.XII 1953, 1).

Джерело: Словник української мови (СУМ-11) на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. відпальник — відпа́льник іменник чоловічого роду Орфографічний словник української мови
  2. відпальник — -а, ч., гірн. Робітник, що здійснює відпалювання (див. відпалювання II). Великий тлумачний словник сучасної мови
  3. відпальник — ВІДПА́ЛЬНИК, а, ч., гірн. Робітник, що здійснює відпалювання (див. відпа́лювання²). Перед спуском у шахту приміщення заповнили врубмашиністи, прохідники, відпальники (з газ.). Словник української мови у 20 томах