1. Словник української мови в 11 томах

відплачувати

ВІДПЛА́ЧУВАТИ, ую, уєш, недок., ВІДПЛАТИ́ТИ, ачу́, а́тиш, док., кому. Віддячувати за послугу, добре ставлення.

Я любив молодого лікаря, як брата, а він відплачував мені тим же (Збан., Ліс. красуня, 1955, 60);

[Андрій:] Варто ж би й відплатити самій хоч раз за всі послуги (Л. Укр., III, 1952, 721);

// Мститися за вчинене зло.

Дряпнула Бурка по серці така фальшивість приятеля, завзявся відплатити йому (Фр., IV, 1950, 83);

Куля Перетяла її життя, але Вперед пішли солдати, і зім’яли Ворожу силу, й відплатили гідно За смерть сестри (Рильський, II, 1956, 219).

◊ Відпла́чувати (відплати́ти) стори́цею:

а) дуже щедро віддячувати за зроблену послугу, добрий вчинок.

Земля любить, щоб її доглядали, тоді й людям сторицею відплатить (Цюпа, Назустріч.., 1958, 367);

б) дуже жорстоко мститися за вчинене зло.

За смерть Ніни та її батька партизани відплатили сторицею (Д. Бедзик, Плем’я.., 1958, 65);

Відпла́чувати (відплати́ти) тіє́ю ж моне́тою див. моне́та.

Джерело: Словник української мови (СУМ-11) на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. відплачувати — відпла́чувати дієслово недоконаного виду Орфографічний словник української мови
  2. відплачувати — -ую, -уєш, недок., відплатити, -ачу, -атиш, док., кому. Віддячувати за послугу, добре ставлення. || Мститися за вчинене зло. Відплачувати сторицею. Великий тлумачний словник сучасної мови
  3. відплачувати — ВІДПЛА́ЧУВАТИ, ую, уєш, недок., ВІДПЛАТИ́ТИ, ачу́, а́тиш, док., кому, чим. Здійснювати, робити що-небудь у відповідь на чиїсь вчинки. В Тебе, о Господи, милість, бо відплачуєш кожному згідно з ділами його! (Біблія. Пер. І. Словник української мови у 20 томах
  4. відплачувати — див. дякувати; мстити; розплачуватися Словник синонімів Вусика
  5. відплачувати — відпла́чувати (віддава́ти) / відплати́ти (відда́ти) стори́цею. 1. кому. Дуже щедро віддячувати за добрі справи. Земля любить, щоб її доглядали, тоді й людям сторицею відплатить (І. Цюпа). 2. Жорстоко мстити за заподіяне зло. Фразеологічний словник української мови
  6. відплачувати — ВІДДЯ́ЧУВАТИ (на чийсь добрий учинок, подарунок і т. ін. відповідати тим самим), ВІДДЯ́ЧУВАТИСЯ, ВІДПЛА́ЧУВАТИ, ВІДПЛА́ЧУВАТИСЯ, НАГОРО́ДЖУВАТИ, ПЛАТИ́ТИ, РОЗПЛА́ЧУВАТИСЯ рідше, ВІДДАВА́ТИ розм. — Док. Словник синонімів української мови
  7. відплачувати — Відплачувати, -чую, -єш сов. в. відплатити, -чу, -тиш, гл. 1) Отплачивать, отплатить, вознаграждать, вознаградить. Нема в нас, козаків, срібла та злата, щоб за дари дарами відплатити. К. Бай. 21. 2) Отомщать, отомстить. Словник української мови Грінченка