1. Словник української мови в 11 томах

відселювати

ВІДСЕ́ЛЮВАТИ, юю, юєш і ВІДСЕЛЯ́ТИ, я́ю, я́єш, недок., ВІДСЕЛИ́ТИ, елю́, е́лиш, док., перех. Переселяти когось в інше місце, відділивши від тих, з ким він жив раніше.

Оце я одселяю вже старшого сина, ставлю йому хату на леваді (Сл. Гр.);

— Я вас одселю звідсіль геть, отуди над став! — репетувала Онися (Н.-Лев.. III, 1956, 201).

Джерело: Словник української мови (СУМ-11) на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. відселювати — відсе́лювати дієслово недоконаного виду Орфографічний словник української мови
  2. відселювати — -юю, -юєш і відселяти, -яю, -яєш, недок., відселити, -елю, -елиш, док., перех. Переселяти когось в інше місце, відділивши від тих, з ким він жив раніше. Великий тлумачний словник сучасної мови
  3. відселювати — ВІДСЕ́ЛЮВАТИ див. відселя́ти. Словник української мови у 20 томах
  4. відселювати — ПЕРЕВО́ДИТИ (змінювати місце розташування когось, чогось), ПЕРЕМІЩА́ТИ (ПЕРЕМІ́ЩУВАТИ), ПЕРЕБАЗО́ВУВАТИ (на нову базу); ВІДВО́ДИТИ (про військові частини — на нову позицію, в тил тощо); ПЕРЕГАНЯ́ТИ, ПЕРЕГО́НИТИ (перев. Словник синонімів української мови