відсирілий

ВІДСИРІ́ЛИЙ, а, е.

1. Дієпр. акт. мин. ч. до відопріти.

2. у знач. прикм. Який увібрав вологу, став вологим.

З кімнат флігеля віяло пусткою, на кухні в челюстях печі лежала купка холодного, відсирілого попелу… (Юрій Смолич, VI, 1959, 14);

Уляна швиргонула з-під лави відсиріле шкураття (Григорій Тютюнник, Вир, 1964, 521).