відібрати

Значення в інших словниках

1. відібрати — відібра́ти дієслово доконаного виду Орфографічний словник української мови
2. відібрати — Відібра́ти, відбира́ти. Одержати, дістати, отримати. Він сказав мені при тій нагоді, що вислав Вам тогід цілу скриню часописей і книжок і не получив від Вас письма, котре підтверджувало би, що Ви відібрали їх дійсно (Коб., Листи, 28, 291) // пол. Українська літературна мова на Буковині
3. відібрати — [в'ід'ібратие] -дбеиру, -дбеиреш, -дбеиреимо, -дбеиреите; нак. -дбеири, -дбеир'іт' Орфоепічний словник української мови
4. відібрати — див. відбирати. Великий тлумачний словник сучасної мови
5. відібрати — ВІДІБРА́ТИ див. відбира́ти. Словник української мови у 20 томах
6. відібрати — відібра́ти: ◊ відібра́в та й не квітува́в → квітувати Лексикон львівський: поважно і на жарт
7. відібрати — відбива́ти (відбира́ти, перебива́ти) / відби́ти (відібра́ти, переби́ти) хліб чий, у кого, від кого, рідко кому. Позбавляти кого-небудь заробітку, беручись за ту саму роботу. (Галя:) Я, каже, вивчу, як слід, якого хлопця, а він мені буде хліб одбивати... Фразеологічний словник української мови
8. відібрати — ВИБИРА́ТИ (виділяти за якими-небудь ознаками, відокремлювати від інших істот, предметів), ВІДБИРА́ТИ, ОБИРА́ТИ. — Док.: ви́брати, відібра́ти, обра́ти. Механічно Марта присувала до чоловіка печеню і вибирала кращий шматок (М. Словник синонімів української мови
9. відібрати — Відібра́ти, див. відбира́ти Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
10. відібрати — Відібрати см. відбірати. Словник української мови Грінченка