від’їжджати
ВІД’ЇЖДЖА́ТИ, а́ю, а́єш і ВІД’ЇЗДИ́ТИ, їжджу́, їзди́ш, недок., ВІД’Ї́ХАТИ, ї́ду, ї́деш, док.
1. Вибувати, відправлятися кудись яким-небудь транспортом.
Палац завалюється й горить. Запоріжці й козаки од’їжджають і з останніх човнів стріляють на яничар (Н.-Лев., II, 1956, 468);
Згадалась [Грицькові] Орися Гармашівна, якою бачив її востаннє, в отой сірий осінній ранок, коли від’їздив з іншими мобілізованими на фронт (Головко, II, 1957, 436);
В Ірландію мався прибуть корабель, Що лицарів віз в Палестину, На ньому об’їхати хтів і Роберт У тую далеку чужину (Л. Укр., І, 1951, 356).
2. Віддалятися від певного місця на яку-небудь відстань.
Одні ридвани від’їздили від високого ганку, а другі — над’їздили (Мирний, III, 1954, 256);
Вартовий замахнувся на нього автоматом, щоб він від’їхав далі, бо тут і так стояло багато машин (Кучер, Чорноморці, 1956, 78).
Значення в інших словниках
- від’їжджати — Від’їжджа́ти, -їжджа́ю, -їжджа́єш Правописний словник Голоскевича (1929 р.)