1. Словник української мови в 11 томах

військовослужбовець

ВІЙСЬКОВОСЛУЖБО́ВЕЦЬ, вця, ч. Людина, що служить у війську.

В президії серед військовослужбовців сиділи два чоловіки із зірками Героїв Радянського Союзу (Багмут, Служу Рад. Союзу, 1950, 31).

Джерело: Словник української мови (СУМ-11) на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. військовослужбовець — військовослужбо́вець іменник чоловічого роду, істота Орфографічний словник української мови
  2. військовослужбовець — [в'ійс'ковослужбовеиц'] -оўц'а, ор. -оўцеим, м. (на) -оўцеив'і /-оўц'у, мн. -оўц'і, -оўц'іў Орфоепічний словник української мови
  3. військовослужбовець — -вця, ч. Людина, що служить у війську. Великий тлумачний словник сучасної мови
  4. військовослужбовець — ВІЙСЬКОВОСЛУЖБО́ВЕЦЬ, вця, ч. Людина, яка служить у війську. В президії серед військовослужбовців сиділи два чоловіки із зірками Героїв Радянського Союзу (І. Словник української мови у 20 томах
  5. військовослужбовець — ВІЙСЬКОВИ́К (людина, що служить у війську, армії), ВІЙСЬКОВОСЛУЖБО́ВЕЦЬ, ВІЙСЬКО́ВИЙ, АРМІ́ЄЦЬ рідше. Кадровий військовик.. був у високому чині (О. Гончар); Змінилося саме поняття військовослужбовця. Словник синонімів української мови