1. Словник української мови в 11 томах

вірлячий

ВІРЛЯ́ЧИЙ, а, е, розм., рідко. Те саме, що орли́ний.

Згори, з блакитної високості.. долине клекіт вірлячий, а широкий степ відгукнеться на ті згуки тихим шелестінням тирси (Коцюб., І, 1955, 180).

Джерело: Словник української мови (СУМ-11) на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. вірлячий — -а, -е, розм., рідко. Те саме, що орлиний. Великий тлумачний словник сучасної мови
  2. вірлячий — ВІРЛЯ́ЧИЙ, а, е, нар.-поет. Те саме, що орли́ний. Згори, з блакитної високості .. долине клекіт вірлячий, а широкий степ відгукнеться на ті згуки тихим шелестінням тирси (М. Коцюбинський). Словник української мови у 20 томах
  3. вірлячий — Вірля́чий, звич. орля́чий, -ча, -че Правописний словник Голоскевича (1929 р.)