1. Словник української мови в 11 томах

віршик

ВІ́РШИК, а, ч. Зменш.-пестл. до вірш 1.

Посилаю оце для "Вісника" два свої віршики, написані ще зимою (Л. Укр., V, 1956, 307);

Кожна людина, хоч би з невеличкою освітою, уміє підбирати рими і складати віршики (Мал., Думки.., 1959, 15).

Джерело: Словник української мови (СУМ-11) на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. віршик — ві́ршик іменник чоловічого роду Орфографічний словник української мови
  2. віршик — -а, ч. Зменш.-пестл. до вірш 1). Великий тлумачний словник сучасної мови
  3. віршик — ВІ́РШИК, а, ч. Зменш. до вірш 1. Посилаю оце для “Вісника” два свої віршики, написані ще зимою (Леся Українка); У стінгазеті вмістив [Яша] пару наївних, риторичних віршиків (О. Словник української мови у 20 томах