в’їжно

В’Ї́ЖНО (УЇ́ЖНО), присудк. сл., розм. Достатньо їжі.

У мого дідуся було не одіжно, та в’їжно (Барв., Опов.., 1902, 363);

Сміються строкарі, розкошуючи на моріжку біля економії. Тепер їм хоч не в’їжно, так вліжно (Стельмах, І, 1962, 560).