в’їзний
В’ЇЗНИ́Й (УЇЗНИ́Й), а, е. Признач. для в’їзду куди-небудь.
По обох боках в’їзної брами вискакували наперед дві низькі, широкі кругловежі, які з боків захищали доступ до замку (Оп., Іду.., 1958, 431);
Всім селом проводжали хлопців [до Радянської Армії] аж до околиці, до в’їзної арки… (Хлібороб Укр., 1, 1966, 18).
Джерело:
Словник української мови (СУМ-11)
на Slovnyk.me
Значення в інших словниках
- в’їзний — В’їзни́й, -на́, -не́ Правописний словник Голоскевича (1929 р.)