гава

ГА́ВА, и, ж.

1. Те саме, що воро́на 1.

Знайшовсь Осел-мастак — Його й найняв [хазяїн] левади доглядати, Проклятих горобців та гав ганяти (Гл., Вибр., 1957, 106);

Ворона, або, як її ще називають, — гава.. дуже хитрий і обережний шкідник (Корисні птахи.., 1950, 75);

*У порівн. Нарядилася, як пава, а кричить, як гава (Укр.. присл.., 1955, 180).

◊ [Мов] га́ву ковтну́ти — бути мовчазним.

— Бач, який він гарний! — додала [Наталія Миколаївна] уголос, кинувши очима на Довбню. — Веселий, балакучий. Уже не тебе — мов гаву ковтнув! (Мирний, III, 1954, 216);

Гав (га́ви) лови́ти — нічого не робити; пропускати яку-небудь нагоду: бути неуважним, неспритним.

— Вона [дочка] в тебе увесь день божий сидить та гави ловить, і за холодну воду не візьметься (Вовчок, 1, 1955, 16);

— От і купив, от тобі й нива! — думав Роман., — І це я з моїм розумом ловив гави, коли.. ціпов’яз з зубів видер мені ниву!.. (Коцюб., І, 1955, 106);

Усім: і екскурсантам, і простим людям — рекомендується гав не ловити (Вишня, І, 1956, 159);

Пійма́ти (впійма́ти) га́ву — пропустити що-небудь через неуважність, неспритність.

[Андрій:] Як же це ти таку гаву упіймав, що не забрав з якономії [економії] своїх грошей? (Кроп., III, 1959, 150);

Трапилось так, що Ладя знов піймав гаву, і м’яч покотився до другого гурту (Панч, Іду, 1946, 122).

2. перен., зневажл. Неуважна, нерозторопна людина; роззява.

[Аделя:] Ну, не впущу я цього студента, як та гава Наталка (Крот., Вибр., 1959, 503).