1. Словник української мови в 11 томах

гаківниця

ГАКІВНИ́ЦЯ, і, ж., іст. Довга і важка рушниця, з гаком на прикладі, яка була на озброєнні запорізьких козаків у XV-XVI ст.

Як понесуть товариша В новую світлицю, Загомонять самопали, Гукнуть гаківниці (Шевч., І, 1951, 508);

На валах стояли гармати і гаківниці, щоб відбивати наглі напади ворогів (Тулуб, Людолови, І, 1957, 402).

Джерело: Словник української мови (СУМ-11) на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. гаківниця — Гаківни́ця: — довга рушниця [XIX] Піддані містечка Товсте, на підставі привілею, даного їм д. 28 червня 1720 р. Адамом Миколаєм Сенявським, були увільнені від роблення панщини, але замість панщини повинні були удержувати гармати і гаківниці [XIX] — довга фортечна рушниця [44-2] Словник з творів Івана Франка
  2. гаківниця — гаківни́ця іменник жіночого роду Орфографічний словник української мови
  3. гаківниця — -і, ж., іст. Довга і важка рушниця, з гаком на прикладі, яка була на озброєнні запорізьких козаків у 15-16 ст. Великий тлумачний словник сучасної мови
  4. гаківниця — ГАКІВНИ́ЦЯ, і, ж. Довга і важка рушниця, з гаком на прикла́ді, яка була на озброєнні запорозьких козаків у XV–XVI ст. Як понесуть товариша В новую світлицю, Загомонять самопали, Гукнуть гаківниці (Т. Словник української мови у 20 томах
  5. гаківниця — гаківниця (гаковниця) ручна вогнепальна зброя з гаком біля приклада, важка фортечна ручна зброя Словник застарілих та маловживаних слів
  6. гаківниця — Гаківни́ця, -ці, -цею; -ни́ці, -ни́ць Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
  7. гаківниця — Гаківниця, -ці ж. Длинное крѣпостное ружье. КС. 1882. X. 142. Три рушниці-гаківниці і три самопали. Шевч. 450. Словник української мови Грінченка