1. Словник української мови в 11 томах

гамувати

ГАМУВА́ТИ, у́ю, у́єш, недок., перех.

1. Не давати виявлятися; стримувати.

Мася чуть тільки гамує сміх, а ляхи — щоб котрий вусом моргнув, то ніт (ні) (Свидн., Люборацькі, 1955, 84);

Деякий творчий досвід і моя громіздка виробнича біографія дають мені можливість поєднувати хвилювання з дедалі більшою кількістю думок, які гамують хвилювання там, де воно не потрібне (Довж., III, 1960, 178).

2. Те саме, що заспоко́ювати 1.

Порицька і червоніла, і втішно всміхалась, гамуючи сестру (Л. Укр., III, 1952, 747);

— То ти легковажиш мої слова, сину? — спитала [мати] і глянула на мене з жалісливим докором, яким гамувала мене не раз, коли був я малим хлопцем (Коб., III, 1956, 32);

// Втихомирювати, приборкувати.

Усі [козаки] пішли ще повесні на поклик Петра Сагайдачного гамувати на Чорнім шляху кримчаків та турків (Ле, Хмельницький, І, 1957, 300).

Джерело: Словник української мови (СУМ-11) на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. гамувати — (примушувати зупинятися) придержувати, здержувати, (про воду, кров) тамувати, (чиюсь дію) спиняти, (почуття) угамовувати, притамовувати, затамовувати, глушити, переборювати, приборкувати, придушувати, пригнічувати. Словник синонімів Полюги
  2. гамувати — гамува́ти дієслово недоконаного виду Орфографічний словник української мови
  3. гамувати — ГАМУВАТИ – ТАМУВАТИ Гамувати, -ую, -уєш. Не давати виявлятися; стримувати; заспокоювати, втихомирювати. Мася чуть тільки гамує сміх (А.Свидницький); Радісно здивований, гамуючи в грудях шалений стук серця, оглядаю кімнату Гані (М.Гуреїв). Тамувати. Літературне слововживання
  4. гамувати — (гнів) тамувати, вгамовувати, спиняти, стримувати; (жагу) гасити; (кого) заспокоювати, утихомирювати; (бунт) умиротворяти, усмиряти, приборкувати. Словник синонімів Караванського
  5. гамувати — -ую, -уєш, недок., перех. 1》 Не давати виявлятися; стримувати. 2》 Те саме, що заспокоювати 1). || Втихомирювати, приборкувати. Великий тлумачний словник сучасної мови
  6. гамувати — ГАМУВА́ТИ, у́ю, у́єш, недок., кого, що. 1. Не давати виявлятися; стримувати. Гнів Божий з'являється з неба на всяку безбожність і неправду людей, що правду гамують неправдою (Біблія. Пер. І. Словник української мови у 20 томах
  7. гамувати — див. підкорювати Словник синонімів Вусика
  8. гамувати — ЗАСПОКО́ЇТИ (заглушити, розвіяти чий-небудь неспокій, тривогу, хвилювання і т. ін.), УТІ́ШИТИ (ВТІ́ШИТИ), УТИХОМИ́РИТИ (ВТИХОМИ́РИТИ) рідше, ПОТІ́ШИТИ рідше, УГАМУВА́ТИ (ВГАМУВА́ТИ), СТІ́ШИТИ розм., УГО́ВТАТИ (ВГО́ВТАТИ) розм. Словник синонімів української мови
  9. гамувати — Гамува́ти, -му́ю, -му́єш, -му́є Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
  10. гамувати — Гамува́ти, -му́ю, -єш гл. Удерживать, останавливать, укрощать, усмирять, успокаивать. Кров гамую, — з носа йде. Уман. у. Гамуй йому козаків, коли полковницький пірнач у судді. К. ЧР. 322. Словник української мови Грінченка