ганок

ГА́НОК, нку, ч. Прибудова з площадкою і східцями, а подекуди з покрівлею біля входу в будинок.

Сіни були невеликі і вели з одного боку на довгий, теребовельськими плитами мощений ганок (Фр., І, 1955, 272);

Різьба прикрашала [в західних областях України] і частини житлових та господарських будівель — головну балку стелі хати (сволок), дверні та віконні наличники, ганок (Нар. тв. та етн., 4, 1958, 67).