1. Словник української мови в 11 томах

гарапник

ГАРА́ПНИК, а, ч. Довгий батіг, сплетений з тонких ремінців.

Погонич од злості передавав ті стусани коням, лупцював їх немилосердно гарапником (Н.-Лев., II, 1956, 204);

Люто свиснув гарапник, дві вогкі смуги зашипіли піною на кінських спинах (Стельмах, Кров людська.., І. 1957, 184).

Джерело: Словник української мови (СУМ-11) на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. гарапник — гара́пник іменник чоловічого роду Орфографічний словник української мови
  2. гарапник — див. БАТІГ. Словник синонімів Караванського
  3. гарапник — -а, ч. Довгий батіг, сплетений з тонких ремінців. Великий тлумачний словник сучасної мови
  4. гарапник — ГАРА́ПНИК, а, ч. Довгий батіг, сплетений з тонких ремінців. Погонич од злості передавав ті стусани коням, лупцював їх немилосердно гарапником (І. Нечуй-Левицький); Один раз прикажчик як оперіщив гарапником через голову, так і розпанахав спину... (В. Словник української мови у 20 томах
  5. гарапник — див. батіг Словник синонімів Вусика
  6. гарапник — БАТІ́Г (прикріплений до держака сплетений перев. із сириці ремінець, яким звичайно поганяють коней, волів — в упряжці, на оранці тощо, а також користуються пастухи); БАТУ́РА розм. (великий батіг); БИЧ, ГАРА́ПНИК, МАЛАХА́Й, БАЙБАРА́ діал. Словник синонімів української мови
  7. гарапник — Гара́пник, -ка; -ники, -ків Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
  8. гарапник — Гарапник, -ка м. Плеть, арапникъ. Рудч. Ск. II. 183. Шух. І. 292. Гарапник тройчатий. Г. Арт. (О. 1861. ІІІ. 105). Словник української мови Грінченка