1. Словник української мови в 11 томах

гаркнути

ГА́РКНУТИ, ну, неш, док., розм. Однокр. до гаркати.

Молоді схопилися з місць і гаркнули так, що аж шибки задзвеніли (Тулуб, Людолови, І, 1957, 197);

— Де староста? — гаркнув на писаря хорунжий (Багмут, Опов., 1959, 21);

Тихо, Раптом гаркнув залп (Головко, І, 1957, 74).

Джерело: Словник української мови (СУМ-11) на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. гаркнути — га́ркнути дієслово доконаного виду розм. Орфографічний словник української мови
  2. гаркнути — -ну, -неш, док., розм. Однокр. до гаркати. Великий тлумачний словник сучасної мови
  3. гаркнути — ГА́РКНУТИ, ну, неш, док., розм. Однокр. до га́ркати. Молоді схопилися з місць і гаркнули так, що аж шибки задзвеніли (З. Тулуб); – Де староста? – гаркнув на писаря хорунжий (І. Багмут); Тихо. Раптом гаркнув залп (А. Головко). Словник української мови у 20 томах
  4. гаркнути — КРИЧА́ТИ (говорити, вимовляти з криком, дуже голосно розмовляти), РЕПЕТУВА́ТИ розм., ЗІПА́ТИ розм., ЗИ́КАТИ розм., НАДРИВА́ТИСЯ розм., НАДСА́ДЖУВАТИСЯ розм., ГАЛА́КАТИ (ГАЛА́ЙКАТИ) діал., ГАЛАЙКОТА́ТИ (ГАЛАЙКОТІ́ТИ) підсил. діал., ЖЕЛІПА́ТИ діал. Словник синонімів української мови