1. Словник української мови в 11 томах

гаркотіти

ГАРКОТІ́ТИ, очу́, оти́ш, недок., розм. Підсил. до га́ркати.

— Я чув його, ще там щось гаркотить із своїм касієром, — потвердив один ріпник (Фр., IV, 1950, 18);

Попереду в темряві ворушилася, гаркотіла, звиваючись, безкрая людська ріка, що текла не вниз, а насупроти гір (Гончар, І, 1954, 67).

Джерело: Словник української мови (СУМ-11) на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. гаркотіти — гаркоті́ти дієслово недоконаного виду розм. Орфографічний словник української мови
  2. гаркотіти — -очу, -отиш, недок., розм. Підсил. до гаркати. Великий тлумачний словник сучасної мови
  3. гаркотіти — ГАРКОТІ́ТИ, очу́, оти́ш, недок., розм. Підсил. до га́ркати. – Я чув його, ще там щось гаркотить із своїм касієром [касиром], – потвердив один ріпник (І. Словник української мови у 20 томах
  4. гаркотіти — КРИЧА́ТИ (говорити, вимовляти з криком, дуже голосно розмовляти), РЕПЕТУВА́ТИ розм., ЗІПА́ТИ розм., ЗИ́КАТИ розм., НАДРИВА́ТИСЯ розм., НАДСА́ДЖУВАТИСЯ розм., ГАЛА́КАТИ (ГАЛА́ЙКАТИ) діал., ГАЛАЙКОТА́ТИ (ГАЛАЙКОТІ́ТИ) підсил. діал., ЖЕЛІПА́ТИ діал. Словник синонімів української мови