гармонька
ГАРМО́НЬКА, и, ж. Зменш.-пестл. до гармо́нь.
Іншим разом в одному з класів почався урок, в середині якого почулися звуки гармоньки і глухий, немов віддалений, спів (Мов життя в мист., 1955, 36);
— Я через цю купіль зовсім забув про гармоньку (Бурл., Напередодні, 1956, 67).
Джерело:
Словник української мови (СУМ-11)
на Slovnyk.me
Значення в інших словниках
- гармонька — гармо́нька іменник жіночого роду Орфографічний словник української мови
- гармонька — -и, ж. Зменш.-пестл. до гармонь. Великий тлумачний словник сучасної мови
- гармонька — ГАРМО́НЬКА, и, ж., розм. Зменш. до гармо́нь. Володько дістав гостинця – маленьку гармоньку з одним рядом голосників (У. Самчук); – Я через цю купіль зовсім забув про гармоньку (Ф. Словник української мови у 20 томах