гвалтувати

ГВАЛТУВА́ТИ, у́ю, у́єш, недок.

1. перех. і без додатка. Змушувати силою до статевого акту.

Але тепер, коли один вночі Нахабний, лютий кат панує І матір і дочку гвалтує, Хай струни сплять, живуть мечі! (Олесь, Вибр., 1958, 276);

Стріляють, мордують, гвалтують… Дарма! Народ не підкориться лютому ігу (Бажан, Роки, 1957, 249).

2. неперех. Кричати, галасувати.

— Чого ти прибігла в пасіку гвалтувати? Що там трапилось? (Н.-Лев., III, 1956, 67);

Не дуже то гвалтуйте, щоб не вчули (Метл. і Кост., Тв., 1906, 171);

[Професор (підходить):] Е, тихше, товариші, не можна ж так гвалтувати! (Коч., II, 1956, 57).

3. неперех. Шалено, несамовито гавкати; валувати.

Біжу на подвір’я. А там бряжчать залізні цепи і люто гвалтують собаки (Коцюб., II, 1955, 225);

Собаки гвалтують всю ніч по селу (Нех., Повість.., 1952, 20).

4. перех. Виводити з стану спокою; будоражити.

— Ну, то чого ж кричати, чого людей гвалтувати? — сердито казала княгиня (Вас., II, 1959, 62);

Немов дика орда наступала на город і гвалтувала тишу стуком копит об камінь, скрипом арб і риком худоби (Коцюб., II, 1955, 124);

— Хто б же, дитино моя, пішов серед ночі людей гвалтувати? (Л. Янов., І, 1959, 395);

// Дратувати (собак).

[Півень:] Ото, каже [Коржиха], дав їм два пуди, дай іще два, — нехай буде п’ять, та йдіть собі з богом, не гвалтуйте собак попід вікнами (Мик„ І, 1957, 38).

5. неперех. Бити на сполох.

Москалі барабанили-сурмили, дзвони гвалтували, вили, люди кричали — пожар, пожар! (Мирний, І, 1954, 69).