гелготати

ГЕЛГОТА́ТИ, очу́, о́чеш, ГЕЛГОТІ́ТИ, очу́, оти́ш, недок.

1. Підсил. до гелгати.

Гусак гелгоче, витягує довгу шию (Донч., VI, 1957, 51);

А по дворах розпачлива кудкудакали кури, гелготіли гуси (Тулуб, Людолови, І, 1957, 393).

2. перен., розм. Голосно, нерозбірливо, незрозуміле розмовляти; галасувати.

Треба руки підкладати, а не дарма гелготати (Укр.. присл.., 1955, 186);

З ранку й до ночі.. гелготали перекупки (Гончар, Таврія.., 1957, 23);

На тім кінці столу жінки голосно гелготіли (Головко, II, 1957, 63);

Десь останні торохтіли за горбом в пітьмі обози, і незвично гелготіли язики чужі на розі (Рудь, Дон. зорі, 1958, 80).