1. Словник української мови в 11 томах

генотип

ГЕНОТИ́П, у, чол., біол. Сукупність усіх матеріальних структур клітини, що виконують функцію спадковості.

Уся сукупність генів в організмі людини, одержана від батьків, становить її генотип. Іноді до генотипу входять не тільки гени, передані батьками, а й нові, так звані мутантні гени (Наука і життя, 1, 1975, 45).

Джерело: Словник української мови (СУМ-11) на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. генотип — геноти́п іменник чоловічого роду Орфографічний словник української мови
  2. генотип — Сукупність генів, які успадковуються людиною і визначають природжені для неї особливості (генотипні). англ. genotype; нім. Genotypus m= -pen; угор. genotip; рос. генотип. Словник із соціальної роботи
  3. генотип — -у, ч., біол. Сукупність усіх матеріальних структур клітини, що виконують функцію спадковості. Великий тлумачний словник сучасної мови
  4. генотип — ГЕНОТИ́П, у, ч., біол. Сукупність усіх матеріальних структур клітин, що виконують функцію спадковості. Тривалість життя, як і будь-яка інша ознака, визначається як генотипом (спадковою ознакою), так і середовищем (з наук. літ. Словник української мови у 20 томах
  5. генотип — геноти́п (від ген і тип) сукупність усіх спадкових структур організму. Словник іншомовних слів Мельничука
  6. генотип — Комплекс усіх генів організму, які зумовлюють спадкові властивості; взаємодія г. та умов середовища творить фенотип організму. Універсальний словник-енциклопедія