гикнути
ГИ́КНУТИ, ну, неш, док., розм. Однокр. до ги́кати.
Бійці гикнули, свиснули на осла, і він припустив уподовж вулиці щодуху (Гончар, І, 1954, 115);
Балика поплескав коня по гриві .. і, гикнувши, звернув на вузьку стежку до Горленкового хутора (Тулуб, Людолови, І, 1957, 42).
ГИКНУ́ТИ і ІКНУ́ТИ, ну́, не́ш, док. Однокр. до гика́ти, іка́ти.
Масюк випив чарку перцівки,.. а потім не то гикнув, не то крякнув і, наливши чарку, подав зятеві (Н.-Лев., І, 1956, 580);
Потому могуча Никанорова постать підводиться з покуття, витирає бороду і, глибоко гикнувши, встає з-за столу (Мик., II, 1957, 81);
— Удавився! — каже, ікнувши, Матня й положив хліб на стіл (Мирний, І, 1949, 336);
[Ага:] Я так рознервувалась. (Взяла склянку, зробила ковток і ікнула. Василина посміхнулась.) (Корн., II, 1955, 245).
Значення в інших словниках
- гикнути — ги́кнути дієслово доконаного виду розм. гикну́ти дієслово доконаного виду ікнути Орфографічний словник української мови
- гикнути — I гикн`утиі ікнути, -ну, -неш, док. Однокр. до гикати, ікати. II г`икнути-ну, -неш, док., розм. Однокр. до гикати. Великий тлумачний словник сучасної мови
- гикнути — ГИКНУ́ТИ, ІКНУ́ТИ, ну́, не́ш, док. Однокр. до гика́ти, іка́ти. Масюк випив чарку перцівки, .. а потім не то гикнув, не то крякнув і, наливши чарку, подав зятеві (І. Нечуй-Левицький); – Удавився!... Словник української мови у 20 томах
- гикнути — Ну, -неш, док., див. гикнутись. Словник сучасного українського сленгу
- гикнути — ГИКА́ТИ (ІКА́ТИ) (видавати уривчасті звуки внаслідок мимовільних скорочень діафрагми), ЩИ́КАТИ діал.; КЕ́ВКАТИ розм. (видавати звуки, схожі на гикавку). — Док.: гикну́ти (ікну́ти), ке́вкнути. Вульф раптом зблід і почав нервово гикати (В. Словник синонімів української мови
- гикнути — Ги́кнути і і́кнути, -ну, -неш ікну́ти і гикну́ти, -кну́, -кне́ш Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
- гикнути — Гикнути, -ну, -неш гл. Однокр. в. отъ гикати. Икнуть. Словник української мови Грінченка