1. Словник української мови в 11 томах

гилка

ГИ́ЛКА, и, ж. Давня народна гра в м’яч.

— Що було набігаєшся, нагуляєшся з хлопцями по тих горах, долинах в гилки, в довгої лози! (Н.-Лев., І, 1956, 55);

Також дуже корисна [для дітей].. гра «гилка» (Шк. гігієна, 1954, 252).

Джерело: Словник української мови (СУМ-11) на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. гилка — ги́лка іменник жіночого роду Орфографічний словник української мови
  2. гилка — -и, ж. Давня народна гра в м'яч. Великий тлумачний словник сучасної мови
  3. гилка — ГИ́ЛКА, и, ж. Давня народна гра в м'яч. – Що було набігаєшся, нагуляєшся з хлопцями по тих горах, долинах в гилки, в довгої лози! (І. Нечуй-Левицький); Шукаєм глоду, пасемо корову, у гилки граєм (Л. Костенко). Словник української мови у 20 томах
  4. гилка — Ги́лка, -лки, -лці; ги́лки, -лок Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
  5. гилка — Гилка, -ки ж. = гілка. 1) Вѣтка. 2) Палка для подбиванія мяча. 3) Родъ игры въ мячъ. Гуляти в гилки. Левиц. І. 347. Словник української мови Грінченка