1. Словник української мови в 11 томах

гиндик

ГИНДИ́К, а, ч., діал. Індик.

Дядькові Єгорові.. міщани з хуторів приносили курей, гиндиків, качок, гусей (Збірник про Кроп., 1955, 34);

[Козачук:] Засмажимо кабана пудів на сім. Наріжемо гусей, гиндиків (Мокр., П’єси, 1959, 29);

*У порівн. Бовкун сидів надутий, мов гиндик (Скл., Хазяїни, 1948, 62).

Джерело: Словник української мови (СУМ-11) на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. гиндик — гинди́к іменник чоловічого роду, істота індик діал. Орфографічний словник української мови
  2. гиндик — -а, ч., діал. Індик. Великий тлумачний словник сучасної мови
  3. гиндик — ГИНДИ́К, а, ч., діал. Індик. Дядькові Єгорові .. міщани з хуторів приносили курей, гиндиків, качок, гусей (з мемуарної літ.); [Козачук:] Засмажимо кабана пудів на сім. Наріжемо гусей, гиндиків (Ю. Мокрієв); * У порівн. Бовкун сидів надутий, мов гиндик (С. Скляренко). Словник української мови у 20 томах
  4. гиндик — ІНДИ́К (свійський птах родини фазанових), ДУНДУ́К розм., ГИНДИ́К діал., ТРУХА́Н діал. Ліля у нас хазяйка: годує індиків, качок і голубів (Леся Українка); Гнуться столи, гнуться Під смачними пирогами, Під гиндиками й качками (Л. Словник синонімів української мови
  5. гиндик — Гинди́к і інди́к, -ка; -ди́ки, -ків інди́к і гинди́к, -ка; -ди́ки, -ків Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
  6. гиндик — Гиндик, -ка м. и пр. = индик и пр. Рудч. Ск. І. 32. Гиндик буде белькотіти. Грин. II. 224. Словник української мови Грінченка