1. Словник української мови в 11 томах

глитай

ГЛИТА́Й, я́, ч. Багатий власник, перев. селянин, який визискує батраків і бідняків.

[Олена:] Куди ж це мати пішли? Певно, до глитая!.. (Кроп., І, 1958, 447);

— В економії хоч неділя є, хоч уночі не заставляють хребта гнути, а в глитаїв і ночами, як у пеклі… (Гончар, Таврія.., 1957, 65);

*Образно. Батько підвівся і кінцем батога роздавив на шкірі [коня] Шалапута гедзя. — Ач, як уп’явся, глитай! (Донч., VI, 1957, 256).

Джерело: Словник української мови (СУМ-11) на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. глитай — глита́й іменник чоловічого роду, істота Орфографічний словник української мови
  2. глитай — (хто) жмикрут, п. павук, п'явка; глитаяка, зб. глитайня. Словник синонімів Караванського
  3. глитай — -я, ч. Багатий власник, перев. селянин, який визискує наймитів та бідняків. Великий тлумачний словник сучасної мови
  4. глитай — ГЛИТА́Й, я́, ч. Заможний власник, перев. із селян, багатство якого здобуте за рахунок найманої праці і визискування бідняків. Чи міг же він бути на боці поміщиків і тих сільських глитаїв, чи, як тепер їх називають, куркулів... Словник української мови у 20 томах
  5. глитай — див. багатий; жадний; жорстокий; скупий Словник синонімів Вусика
  6. глитай — КУРКУ́ЛЬ (багатий селянин-власник, на якого працюють наймити), ГЛИТА́Й розм., МИРОЇ́Д розм. Місцевий куркуль, у якого Іван батрачив, тулив йому за дружину свою придуркувату доньку, яка закохалася в наймита без пам'яті (Ю. Словник синонімів української мови
  7. глитай — Глита́й, -тая́, -тає́ві, -тає́м, -та́ю! -таї́, -таї́в Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
  8. глитай — Глитай, -тая м. Міроѣдъ, кулакъ. Словник української мови Грінченка