1. Словник української мови в 11 томах

глянцюватий

ГЛЯНЦЮВА́ТИЙ, ГЛЯНЦУВА́ТИЙ, а, е. Який має легкий глянець; блискучий.

І кожен звук, не сплівшись з іншим звуком, Пливе, хитаючись, над глянцуватим бруком І меркне у безлунній самоті (Бажан, Роки, 1957, 211).

Джерело: Словник української мови (СУМ-11) на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. глянцюватий — глянцюва́тий прикметник Орфографічний словник української мови
  2. глянцюватий — глянцуватий, -а, -е. Який має легкий глянець; блискучий. Великий тлумачний словник сучасної мови
  3. глянцюватий — ГЛЯНЦЮВА́ТИЙ, ГЛЯНЦУВА́ТИЙ, а, е. Який має легкий глянець; блискучий. “А може, я оглух?” – дивуючись безгомінню, подумав Федір Васильович. Злегка нахилив табуретку, що стояла біля ліжка на глянцюватому паркеті, і відпустив раптово (Є. Словник української мови у 20 томах
  4. глянцюватий — БЛИСКУ́ЧИЙ (який має лиск, лисніє), ЛИСКУ́ЧИЙ, ЛИСНЮ́ЧИЙ, ЛИСНІ́ЮЧИЙ (який лисніє); ГЛЯ́НЦЕ́ВИЙ (ГЛЯ́НСОВИЙ), ГЛЯНСО́ВАНИЙ рідше (про начищену, змащену і под. Словник синонімів української мови