гноблений
ГНО́БЛЕНИЙ, а, е. Дієпр. пас. мин. ч. до гноби́ти 1.
Раніше гноблені і відсталі нації назавжди покінчили з віковою економічною і культурною відсталістю, піднялись до рівня передових, соціалістичних націй (Ком. Укр., 1, 1962, 33);
// У знач. прикм.
Кров гнобленого класу закипіла в його [листоноші] жилах (Ю. Янов., IІ, 1958, 206);
// у знач. ім. гно́блений, ного, ч. Той, кого пригноблюють.
В суспільстві, різко поділеному на стани, класи, гнобителів і гноблених, Шевченко відстоював повну рівність людей (Життя і тв. Т. Г. Шевченка, 1959, 159);
Як це не дивно і протиприродно — жменька гнобителів їде на спинах гноблених, і ця дивовижна мандрівка триває тисячоліття (Вільде, Сестри.., 1958, 14).
Джерело:
Словник української мови (СУМ-11)
на Slovnyk.me
Значення в інших словниках
- гноблений — гно́блений дієприкметник Орфографічний словник української мови
- гноблений — Пригнічуваний, пригноблюваний, експлуатований, визискуваний, ГНАНИЙ. Словник синонімів Караванського
- гноблений — -а, -е. Дієприкм. пас. мин. ч. до гнобити 1). || у знач. прикм. || у знач. ім. гноблений, -ного, ч. Той, кого пригноблюють. Великий тлумачний словник сучасної мови
- гноблений — ГНО́БЛЕНИЙ, а, е. Дієпр. пас. до гноби́ти 1. Осіннє ярке сонце освічувало криваве поле змагань гордих панів з гнобленим українським народом (А. Чайковський); – Товариші! Наш народ темний, віками гноблений (Остап Вишня); // у знач. ім. гно́блений, ного... Словник української мови у 20 томах
- гноблений — ПРИГНО́БЛЕНИЙ (позбавлений прав, можливості вільно жити), ГНО́БЛЕНИЙ, БЕЗПРА́ВНИЙ, ПРИГНІ́ЧЕНИЙ, ПРИДА́ВЛЕНИЙ. Людину робить велика віра і .. немає шляхетнішої цілі за віддане служіння пригнобленій нації (Є. Словник синонімів української мови