гогель-могель
ГО́ГЕЛЬ-МО́ГЕЛЬ, ГО́ГОЛЬ-МО́ГОЛЬ, ю, ч. Сирий жовток яйця, стертий з цукром.
*У порівн. Вода стає з синьої зеленою, а далі жовтою, як гогель-могель (Коцюб., III, 1956, 349).
Джерело:
Словник української мови (СУМ-11)
на Slovnyk.me