голуб’я

ГОЛУБ’Я́, я́ти, с.

1. Те саме, що голубеня́.

Мабуть, не було гнізда, з якого б він [кіт] не потяг голуб’яти (Автом., Коли розлуч. двоє, 1959, 66);

*У порівн. Удвох собі похожають, Мов ті голуб’ята (Шевч., II, 1953, 170).

2. розм. Пестливе називання кого-небудь (перев. при звертанні).

Я не журюся, голуб’я кохане (Пісні та романси.., І, 1956, 136);

— Знаєте що, голуб’ята, їдьмо на Сиваш. Там тепер такої дичини (Досв., Вибр., 1959, 223).